Немає слів лиш ревний гнів
Й душа із тіла рветься
У гніві тіло з тілом є
Й душа не озоветься.
Дріма душа лин голі нерви
І тіло точать злоби черви,
Пропало все,лиш люта злоба
Єства прийдешнього оздоба
Дріма душа,душа заснула
У мить одну усе забула,
Забула ласку і повагу
Любов забула,а зневагу
З глибин на гору підвела
Туманом,мороком покрила
Все чим втішалась,що любила
Душа від розпачу завила,
Завила ревно й оголилась
І у безвиході забилась.
Забилась навпіл розділившись,
Немов в пропасниці забившись,
А клята гордість не пускає
Із тілом душу не єднає
Кида в вогонь розпуки хмизу
І тіло й душу гне до низу .
Та скільки б злобі не гуляти
Із тілом душу не єднати
Вона не в силі розділити,
Що небеса змогли стулити
Змогли стулить дві половини
І об'єднать в одне- єдине,
Що не розірветься во віки
Поки земля є,-зорі,-ріки,
Допоки очі бачать очі
Ті дві криниченьки дівочі
Бездонні,- чистої води
Згадай,як ти прийшов сюди
Прийшов,побачив і збагнув,
Як всім єством своїм почув,
Що ось вона та половина,
Що тут вона твоя єдина
З якою ти життя пройдеш,
З якою щастя ти знайдеш
І у безсмертя увійдеш -
В своїх синах,- а там онуки
Візьмуть життя у свої руки.
Тож бережім допоки є
Ближніх життя,життя своє,
Що нам відмічено у книзі,
Щоб не топилось воно в кризі
Пустих пригод буденних днів,
Щоб не затьмарив розум гнів.
Бо він не вартий і краплини
В ріці життя,життя людини.
Це шелуха,- відкинь її
І об'єднаються твої
Душа і тіло , і засяє,
Побачиш сонце виглядає
З-за чорних хмар і неба синь
Навкруг буде - де зір не кинь !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2011
автор: Олекса Терен