А фортеця ставна височить,
І на вежі, люба, ми ще двоє.
Я беззбройний, голіруч іду
Забирати воїнову зброю.
Ех, ви, мури, що навік впадуть,
Стріли, списи, піки і надія -
Ворог дав зі сміхом арсенал,
Але зброя у руках не діє.
Де це знано? І хіба бува?
Як фортечні втримати висоти?
Битися в трояндовім саду
І не мати сили побороти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2011
автор: Віктор Фінковський