Згадаю і бачу:
на тлі
яблуневого цвіту
та жінка,
неначе мелодія
тОнка й висока.
В квітчастому платті
з прозорого
креп-жоржету,
як лебідь, тендітна
і мов джерело,
ясноока.
І руки її --
дві голубки --
до гілки
спурхнули.
І цвіт закружляв –
чи то вітер
подолом майнув?..
Вона
делікатно і лагідно
гілку нагнула
й торкнулась чолом
яблуневого
тихого сну.
Глибоко вдихнула,
неначе збиралась
співати.
Бриніла пелюстка
в косах,
мов рожева бджола.
Не знаю,
не знаю,
не можу тепер
пригадати,
чи то Божа Мати,
чи то моя Мама
була.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272227
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2011
автор: Валя Савелюк