Ми вдвох повільно йдемо - вона попереду, а я з пляшкою в руці позаду.
- Бачиш, ось Анна. Вона така ж була весела, пам'ятаєш?
Я киваю у відповідь.
- А он Настя... Колись в третьому класі ти випадково порвав її зошит...
- Так, було... - посміхаюсь я.
- А ось Люба. Вона мені ніколи не подобалась... Не знаю чому.
Обходимо дерево, яке росте посеред дороги.
- А там от Василь. Який у нього був в сьомому класі ровер класний... Всі заздрили. А він давав всім на ньому кататись... а потім ми всі разом його відмивали і ремонтували...
- А он Артур. Ми його Королем дразнили...
- А він і не ображався. А Віка ще була... Он вона. Пам'ятаєш, якось вона запала на фізрука? Але потім до нас в школу перейшов Паша... І вона на нього переключилась...
- Веселі були часи... - киваю я і сідаю на пеньок неподалік.
Вона стає неподалік:
- Це все було так нещодавно...
Я знову киваю і відпиваю з пляшки. Потім встаю і підхожу ближче до співрозмовниці:
- А пам'ятаєш, я тобі в дев'ятому класі подарував на день народження букет квітів і вірш присвятив, а ти образилась і послала мене куди подалі?
- Так, яка я тоді дурна була...
- Зараз, мабуть, не зробила б так?
- Вже запізно... Просто запізно... Все сталось як мало б...
- Але чому все саме так? Треба було їхати з вами... Навіщо я відмовився? Так ми були б завжди разом...
- Подумаєш... Не картай себе. Ти завжди можеш приходити сюди. Я завжди тут буду. Завжди чекатиму.
- А може краще...
- Ні. Не думай навіть...
Я допив вміст пляшки і тріснув нею об дерево.
- Послухай! Я так не можу... Я не переживу... Я...
Десь не надто далеко закукурікав півень.
- Мені пора, - сказала вона.
- Чекай! Не йди...
- Я мушу. Приходь завтра...
Півень вдруге кукурікнув. Моя співрозмовниця кинулась бігти і зникла за деревами. Півень кукурікнув втретє...
Я окинув поглядом все навколо. 22 могили. 22 тіла під ними. 22 моїх однокласників і однокласниць... Всі тут... Всі окрім мене. Всі вони загинули від зіткнення автобусу з потягом п'ять років тому. Всі... А я не поїхав тоді... тому що так сталось. І зараз стою на цвинтарі посеред них... Сьогодні день зустрічі однокласників...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272250
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.07.2011
автор: William Mirovich