Земля моя, рідна і щедра матуся,
До тебе всім серцем, душею горнуся,
Бо ти все і всіх на цей світ породила,
І все, і усіх із любов'ю зростила.
Земля моя, рідна і мила,
Ти мудрість моя, моя сила,
Мій розум, моя ти родина –
Одна в цілім світі єдина.
Ти хліб і сіль даєш, і все,
Що найпотрібніше для нас за все,
Що наймиліше, найрідніше,
І найдорожче, найсвятіше.
А найсвятіше над усе і всього –
Любов до вічного Святого Бога,
Любов до ближнього, до матінки землі,
До всього, що живе і дихає, і світить у імлі.
Навчай, земле, як у світі жити,
Як свій козацький рід любити,
Як своє я не загубити,
Святу Любов як зберегти і захистити.
Молю тебе, Свята Любов, пролийся зливою.
Помаж любовію цей світ, помаж оливою.
Пролий на світ оцей святую благодать…
А що ж тобі в подяку цей світ зуміє дать???
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272287
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.07.2011
автор: Лобов