Серед літа і маків пронизує холодом душу,
Між землею і небом бракує вже місця для мрій.
А любові нема - видивляюся в кавову гущу...
Знов у серці зима, і сумує мій янгол вгорі...
Я так вірила серцю, а воно мене зрадило всоте,
Вир чуттєвих інерцій проминув, наче літні дощі,
В прірву фальші зірвались слова всі, колючі на дотик,
Недопита любов - незагоєні стигми душі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272496
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2011
автор: валькірія