Я досі бачу яблука у снах.
Я досі рву їх, ніде правди діти.
Те знає Бог, чому в моїх вустах
Тій гіркоті ніяк не відгоріти.
Минає час і зморщечок вуаль
Мене турбує менше, ніж погода.
Не ваша справа, де живе мій жаль,
І в чому є для мене нагорода.
Не на дорозі відступу – в бою
У віршах, де лукавити не вмію,
Любові панацею визнаю
І все молю про прощення... для Змія.
28.07.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272602
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2011
автор: orfa