вордівська зима з кострубатим почерком,
опівночники допивають розріджене сонце.
циклон цей твориться в мені дивним збуренням,
зануренням в душі богам чи синоптикам...
дротики хмари діряві лікують наркотиком.
ввижаєшся в кожній людині, хвилині, вітрині,
віднині годинники стрілами знищують дати-
нам хмари із вати до ран циферблату вкладати
і вдвох на краєчку незустрічей ще засинати...
вордівська зима з кострубатим почерком,
опівночники розфарбовані небом й судинами
частують все винами і роблять нас винними
у тому, що люди не чують...
ховаються завше за стінами.
а зима пробирається шрифтом дрібним,обезболює
і нічній меланхолії в очі жбурлятиме пудру...
десь прихильник абсурду чекає на мене затято
та в зимових листах намагається почерк впізнати,
щоб удвох над безмежністю слів засинати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272636
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2011
автор: Biryuza