Старе місто, паркан, плющ..
Знаєш що тут було колись?
Місце сумних кладовИщ.
Закрий широко очі, дивись.
Порушивши часУ феєрверк,
Спотикнувшись об високий поріг,
Я упаду врешті в смерть,
Як мокрий, безглуздий сніг.
З-під тремтливих повік
Шлях гіркий сльози по щоці,
В зотлілій білизні рік
На колінах, з болем на ти.
Торкнися зап’ястями ніг,
Проклинаючи лінії тіла,
Що вже як гливкий вініл,
На якому білизна зотліла.
Поклади у легкий футляр,
Тільки, щоб з чорного плюшу…
Третя, з придуманих кар,-
З собою носи мою душу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272833
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 31.07.2011
автор: Лана Сянська