Затягло мою печаль у призму чорних сліз ночей,
Пробило серце, куля вщент рознесе слід нез’ясованих речей.
Шпалери щастя ти наклеїш на спини стін ,що без вікон,
І закричить там чорний ворон, найшов він душу, йде на трон.
Немає місця вже для сміху, там поселилась злива й біль,
Ти йдеш назад на сходах вверх, ногами хід не зупиниш,
Тебе розносить дух, що з волі, побив не раз твоє нутро,
Сховався сон, червоні очі так ловлять душу вже давно.
І паралелями вернуться звірячі думки у квадратне серце таких людей,
На плоті річки розіб’ються, нема моста до світу хтивих ідей,
На шпагу нутро зловить твоя жага до крові порваних дівочих облич,
Тіло затече синім попелом, його так тягне на пригоди вільних роздумів – дивний клич!
Холодні рами віконних вирізів не відігріти холодними бездушними руками,
Ти не пролізеш через замкову щілину колючою плоттю, хоч тиснешся туди ночами,
Зимовий душ принесе прохолодний сон змученої душі від колючої любові,
Я ставлю над собою експеримент, виливаючись у дивній для мене формі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272835
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.07.2011
автор: Galkka