1. ЛАСТІВ`Я ПОЛОХЛИВЕ
Він, як дощ, -- якщо йде, то є,
А зупиниться – то немає…
Ластів`я полохливе моє,
Я тебе
не займаю.
Відігрійся в моїх долонях –
Серденя так і рветься з грудей!
Ти на землю упало спросоння?
Ти боїшся
людей?
Я тобі не спричиню лиха,
А в гніздечко назад покладу.
Рипнуть двері сінешні стиха –
Я до хати
піду.
Підростеш і відчуєш крила.
Здіймеш думку мою на крило. –
Я колись тебе відігріла?
Чи цього
не було?
…Він, як дощ, -- якщо йде, то є,
А зупиниться – то немає.
Ластів`я полохливе моє
Грішну душу
несе
до раю.
2. ЛАСТІВ`Я ДИВНЕ
Дивне дрібне ластів`я:
Он небо, он гай, онде поле…
З моїм позадавненим болем
Нащо тобі доля моя?
Лети.
Розгортаю долоні,
Як згорток старого письма:
Про тебе знаку тут нема,
Ти щем
в поминальному дзвоні.
Лети до своїх, ластів`я,
Облиш мою біль-печалоту:
На те в великодню суботу
На світ
появилася
я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272872
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.07.2011
автор: Валя Савелюк