Світанок, як доля – бо знає своє:
Ще свічка не згасла – а він настає.
Упевнено й мовчки край неба сіріє –
Ще слово до слова, ще мрія до мрії,
Ще серце до серця, ще очі ув очі,
Ще погляд у погляд, крило до крила,
Ще пломінь тремтить, ще надія тріпоче,
Хвилюється сміх, як в степу ковила…
Та міниться ніч і ступає од віч,
Та щастя, як привид, сахається пріч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273013
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2011
автор: Валя Савелюк