Втопилася ніч у росі -
Настали хвилини світанку,
а заспані очі, сумні
Втонули в ранкових серпанках.
Повітря думки оживить,
Тандемом із першим промінням.
Мов вічність, водночас, і мить -
Зникають стежки снів повільно.
Природа немов іще спить,
але уже тиші немає:
Або вітерець, шелестить,
То з кленом немов розмовляє.
За обрій в думках досягну,
Де сонце ледь-ледь виринає.
І сутність буття непросту
З промінням своїм поєднає.
24.07.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273055
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.08.2011
автор: Андрій Гагін