коли північними приливами
затягне ремінь невагомості,
в дешевих ринках і пакетах
продам нарешті запах скромності
в нічних валютах центральних банків,
де присмак гарбузів нагадує про море...
і в еклектичності червоних вітражів
минає сто годин
і жовтуватість поля
це певно вихід з нас дешевого суспільства,
бажання підкорити знов безлюдні узбережжя.
і дивний потяг мій мовчати у машинах
зализує цей сві у просторове з’єднання.
із витоків думок з міських іржавих кранів,
в холодних простинях з цензурою у снах,
я трачу одяг свій в блакитному екрані,
і заганяю час в прокурених вітрах.
лікуючись осінніми рефлексами
і календарних відліків самотності,
рахую області морів і їх окрестності,
і падаю на дно в солодку мертву воду
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273097
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.08.2011
автор: Червона Парасолька