Зустрівши ранок у дорозі,
Де обпікає враз туман.
Я зупинитися не взмозі.
Я сам себе загнав в капкан.
Реве двигун на повну силу
Та вітер не зупине мить.
Побачить хочу свою милу.
Сталевий кінь усе летить.
На поворотах обганяю
Людей закованих у сталь.
Вони не знають що кохаю.
Під свист коліс зникаю в даль.
Тяжкий гул шин не замаскує,
Як серце б'ється вже моє.
Та вітру свист я вже не чую.
Обличчя бачу лиш твоє.
І все таки тобі довіз це,
Хоч все так тяжко довести.
Від нині пасажирське місце
Так хочу щоби гріла ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273146
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2011
автор: Забутий_романтик