Дивитися страшно на зорі далекі,
Коли розділяють безмежні парсеки.
Сюди долітають їх промені світлі,
А простір між нами - холодні мов ріки.
Мізерності сутність у вічі впадає,
Маленька краплина у мріях тримає.
Побачити може, аби зрозуміти,
Цей час або простір - хто з них, чиї діти?
Дивитись мрійливо на зорі далекі -
В думках осягнути невидимі треки.
Насправді немає нічого страшного,
Лиш все зрозуміти - ще мати цю змогу.
28.07.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273168
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.08.2011
автор: Андрій Гагін