Хіба ж я трішечки не Ваша,
Нічний самотній пілігриме?
На стежці місячній, як завше -
Така відчутна і… незрима.
Даремно не ховайте сумнів
У складках чорної сутани.
В пориві (о простіть, бездумнім)
Я пригорнусь до Вас неждано
Вологим шепотінням вітру.
Тремтіння не від прохолоди:
Нічний метелик непомітно
Змахне крилом всі перешкоди…
Хай мрія вже на розум старша
І дні на усмішку коротші,
Але я досі трішки Ваша,
Самотній пілігриме ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273225
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2011
автор: olesyav