Серце холоне, коли вуста вимовляють неправду
Очі ховаються, коли бачиш, що знають – брехня!
Руки пітніють, коли хочеться час повернути
У роті присохло – все! Ти спізнився...сказав.
Думки зі швидкістю пегасу, говорять: Зупинись!
А ти не чуєш і говориш так, як хочеш, як хотів
Не бачиш суму на обличчі і не жалієш слів
Які ще вчора чи сьогодні ти всім наговорив.
А через років 20-30, ти зайдеш у свій пишний дім
А там – нікого!Тиша!Холод!Сум!І мухи!
Брехнею ти усіх відсторонив і навіть Бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273246
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2011
автор: Квітка полонини