Серце тихенько мовчить – не стукає.. Раніше, як був ти, то воно виривалось з натомлених від чекання грудей… Ловило поміж ударами твій подих і знову мовчало.. чекало, поки ти знову вдихнеш…. Це серце вбирало запах твого тіла, запам’ятовувало звуки голосу,кожну інтонацію, тремтіло від дотиків пальців, губ і старалось назавжди вкарбувати у себе оце відчуття…. А тепер… Воно зробило удар і мовчить… Чекає тебе.. Воно звикло бути з тобою в унісон… але тебе немає і воно не знає, чи розжиматись.. чи треба почекати, допоки ти прийдеш… Сердечко ще не здогадується, що ти нас кинув… Що більше ніколи не зможе воно так шалено тобі радіти…. Тоді і робити ще удар немає сенсу….. Хм.. А сенс???Ніхто і не помітить, що воно вже не б’ється… Хіба батьки.. вони це завжди відчували… і все…. Тобі байдуже…. Як і усьому моєму минулому…. Не варто так жити, коли немає кому згадати… Треба поступатись іншим…. Тим, хто достойний…. Даю, сердечко, тобі дозвіл.. Можеш мовчати, можеш більше не робити ударів…. Тук-тук… згасло……..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273288
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2011
автор: Galkka