Сдівши на полу в квартирі, в якій неначе відбувся атомний вибух, чоловік, який явно вже давно не слідкував за собою: зарозший, неохайно вдягнений роздивлявся чорно-білі фото, він почув, як дзвінок в двері сполохав його тишу.
Він мінливо підійшов до дверей і задав собі запитання в голос:
- Хто б це міг бути?!
Глянув в дзеркало і відчинив повільно двері, він згадав, що чекав на посильного.
-Доброго дня, - мовив веселим голосом чоловік років 20,- пане Гаровський, вам вітання з наступаючим новим роком 2896 від фірми "Суїцидальний пакунок" і ось ваше замовлення, для надійності та швидкості настання вашої смерті(юнак усміхнувся). Підпишіться, будь ласка, і сьгоднішню дату ось тут. о, дякую! пам*ятайте наш девіз:"Влаштуйте іншим свято - помри!!!"- він знов засміявся і пішов до його сосідки.
Гаровський зачинив двері і почав розпаковуючи пакунок, який він замовив 3 години тому.
Він сидів на тому ж місті, де і 5 хв. тому і перечисляв вслух те, що було в ньому.
-...І так... книга "Експлуатація", ніж, лезо, мило, вірьовка(вже у питлі), 45 каліберний пістолет, електро-вбивця, отрава...Що ж вибрати? Спочатку почитаю, що краще...
І взявся читати книгу, після того як зробив собі каву. Він жив не погано, але неохайність і мабуть проблеми його вбивають.
Прочитавши інструкцію всього за 40 хв. він вирішив.
- Я думаю, що..- він задумався, глянув на годинник, - чортівня якась мені пора збиратись на зустріч.
За 1,5 години він вже зібрався перед велечезним дзеркалом у спальні стояв чоловік років 25, охайний, ганої статури. Він надягнув на себе боти, Джинси, в*язаний светер і курточку. Перед ти, як вийти із квартири, він взяв пакунок і відкривши одну із шухляд поклав його до інших подібних до нього пакунків.
-Сьогодні знову не час, не час...
Він вимкнув світло, яке в нього весь час горить і вийшов замкнувши двері.
Зустріч була призначена біля його будинку, а саме в парку.
Назустріч Гаровському йшла симпатична жінка років 23 з дівчинкою за руку.
-Тату!-закричала дівчинка бігши до нього,- тату!!!!
Гаровський взяв її на руки,поцілував її в замершу щічку...
-Привіт, зайчику!!!Моя дорогенька...- він бавився з нею.
Жінка підійшла до них і суровим голосом мовила:
-Єгоре, у тебе є 4, 5 години. Зустрінемось тут о 16.30 і не пізніше, зрозумів?
-Так. Тусь, а ти не хочеш з татом піти в дитяче кафе?
-Так, так.- зраділа дівчинка,- мамо, а з нами не хочеш?
Жінка повернулась і пішла не промовивши ні слова, дівчинка глянула їй в слід і надула губки, але тато її взяв за руку і вони пішли.
Єгор зрозумів, що все для чого він живе - це донька, а суїцидальні пакунки це не вихід і не подарунок на новий рік самому собі...))))))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273391
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2011
автор: Даша Піддубна