Вона вірила ко́жному ві́дблиску мо́го по́гляду
Хіба можуть бреха́ти в небо зако́хані очі
Вона знала межу, та у мріях я з нею поряд був
Як тоді, як тепер до нестя́ми я бути хочу
Вона вірила в те, як тепло прилива́ло у груди
І ковтала коктейль, дивну суміш із розуму й мрій
Одну мить вона думала "Хочу і будь що буде"
Іншу ж мить пам'ятала про правила у цій грі
Приспів:
Дивна гра
Де так хочеться йти проти правил
Хоч би раз
Ну той що, що не маємо пра́ва
Хоч би раз
До зірок доторкнутись руками
Дивна гра
На папері лягає рядками
Вона вірила в кожне тремтіння у мо́го голосу
Хіба голос сховає бажання яке через край
І у те, що життя лише чорні і білі по́лоси
І що тонка межа відокремлює пекло і рай
Вона вірила в те, що в небі зірками напи́сано
Якби люди змінити могли свої гороско́пи
І амури точніше цілили сво́їми спи́сами
Але ж все так як є, наша гра заборонена поки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2011
автор: MC_Yorick