Дикунка… Просто, - навіжена…
Таких давно нема на світі.
Не пригорнулася до мене,
А в шкіру увігнала кігті.
Не просто, ніжно цілувала:
Без солі б, з’іла і без перцю.
Тебе, якраз, - не вистачало
Моєму змученому серцю.
Ще не прочитана сторінка, -
Злетіла птахою у небо…
Ти не дикунка. Просто, - жінка,
Яку – не відпущу від себе…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2011
автор: Андрій Бабич