Я не знаю, чому вже не пишуться ві́рші,
Спотикаються в горлі, минають папір.
Просто все вже не так, як б́у́ло раніше,
Просто я не така і світ не такий.
Захлинаюсь думками і тихим світанком,
Забуваю потроху вже тисячі слів.
Зустрічаючи день новий кожного ранку,
Відганяю всі спогади танучих снів.
Я шукаю навпомацки стежку у небо,
Зачиняю свідомість на чорний замок.
І мені від життя вже нічого не треба,
Залишається в безвість один лише крок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273609
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2011
автор: Blondberry