Вона дивилась на тіла людей,
Що на екрані інтернет поставив,
Не бачила простих речей,
Що це ілюзія, фантазія без правил.
Стрункі, красиві, сильні форми,
Це все приходить вже до норми,
В картинках пристрасть наче стогне,
У тій розпусті навіть відчай тоне.
Жінки, неначе спокуси богині,
Так хочеться бути такою від нині,
Мужчини-атланти тримають за руки,
Аж серце защемить від дикої муки.
У дівчини горе, що тіло не схоже,
Такій і за щастям гонитись не гоже
Нема Афродіти у образі цьому,
Болить так душа, налийте ще рому.
Відчула себе гидким каченям,
Неначе на вулиці мокре щеня,
Сховала від себе усі дзеркала,
Усе, що на світі безбожно кляла.
Не світяться очі, як промені сонця,
Душа її була, як дно у колодця,
Сховала лице під темну вуаль,
Пропала дівчина, хоч щира, на жаль!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273641
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2011
автор: Galkka