Як тяжко нам пуститись берега,
Йти по незвіданій дорозі,
Хоч знаєм , - одчепитись треба,
Та ми ступити крок не в змозі,
Бо засмоктала трясовина
Одноманітних, сірих днів
Це ж кожен з нас сам мимоволі
Собі такий “маєток” звів.
Так , - ніби злого і немає
Тече повільно течія,
Та деколи сама собою
Приходить в груди печія,
Що щось в житті міняти треба, -
Зробити вивірений крок,
А не ловити лиш думками
Таких омріяних зірок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273773
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2011
автор: Олекса Терен