Він в злобу й ненависть поринув,
Гнів в нього в серці накипав,
Він вирішив: «Уб’ю людину», -
Бо інший щось не те сказав.
Забув він Заповіді Божі:
«Не вбий! Ти ближнього люби!»
Знать не хотів, що будуть сльози
І крики, клопіт від біди.
Простити він не міг у серці,
Яке закам’яніло вщент,
Піддався силі тих інерцій,
Що рухали на інцидент.
Йдучи, відповідав крізь зуби
І стрічних з холодком сприймав,
Гадав: «Встромлю ножа я в груди,
Бо Влодик вже мене дістав.
Мені сто грам там не налили,
Що за компанія така?
Щоб там в селі не говорили,
Візьму побільше тесака».
Наблизився із ним підступно,
Ураз встромив ножа в живіт,
Та нанести удар наступний
Від перешкод він вже не зміг.
Ножа присутні відібрали,
Злочинцю всипали як слід,
Про допомогу заволали.
Від крові не один поблід.
Міліція й швидка при криках
Були в стривоженім селі,
Обох забрали по машинах.
Кров застелилась по землі…
05.08.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273819
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.08.2011
автор: С.Плекан