Не кажи, що не любиш мене,
Що мене не згадаєш ніколи,
Бо колись завірюха мине,
І весна забуяє довкола.
Не кажи, що порожня душа,
Що вона, - ціпом вибитий сонях.
Сто разів я вмирав, - та лишав
Тобі серце гаряче в долонях.
Не кажи, що нема вороття,
Що любов, наче квітка, зав’яла,
Бо без тебе, - немає життя,
А зозуля, - сто літ накувала…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2011
автор: Андрій Бабич