ІВАН ГОЛИК ТА ЙОГО БРАТ (ч. 2)

(завіршована  казка)
             (частина  друга)

Батько-змій  тут  промовляє:
-  Щож,  у  мене  слів  немає.  
Бути  завтра  весіллю..,
 Як  пізнаєш  ти  свою  
Наречену  серед  се́стер.  

Поспішив  тут  князь  понести
 Голику  новину  цю.
Той  же  свиснув  комару.

Прилетів  комар  і  каже:
-  Так  зроблю  -  сама  покаже,
 Не  втерпить,  бо  лиш  одній
Я  на  носа  сяду  їй.

************

Князя  повели  до  зали.
Всі  дванадцять  там  стояли
Доньок  змійових.
Вони
На  одне  лице  були.
І  найменші  і  дорослі
Всі  однакового  зросту,
Всі  зодягнуті  в  одне.
Хто  з  них  хто  -  князь  не  збагне

************

Все  ж,  нема  куди  діваться,  
Став  уважно  придивляться.
 Обійшов  їх  раз  і  два,  
Та  не  бачить  комара.  
Лиш  на  третій  помічає,  
Як  одна  із  них  киває.
Не  змогла  вона  стерпіть,  
Що  на  носі  щось  сидить.  
-  Ось  вона!-  князь  промовляє.  
-  Так,  вгадав  ти,-  Змій  зітхає.

************

Ввечері  ж  держава  вся  
Вже  гуляла  весілля́.  


Танцювали  і  співали,  
Пили  і  з  гармат  стріляли.
Було  всяких  там  утіх.  
Веселились  хто  як  міг.  
Настрій    -  добрий.  Жарти  -  вдалі.
 Весілля  було  в  розгарі.
Та  Іван  не  став  гулять.
Взявся  князя  поучать:
 -  Завтра  треба  вже  збираться.
 Тут  не  можна  залишаться,
 Як  би  Змій  нас  не  просив,
 Щоби  там  не  говорив.  
Ще  повинен  пам'ятати  –
Жінці  віри  не  діймати
 Й  не  казать  нічого  теж  
Треба  років  сім,  не  менш.  

************

Помолившись  зранку  Богу,  
Князь  збирається  в  дорогу.
 Змій  до  нього  підлетів:
-  Погостюй  хоч  пару  днів!
-  Ні,  спасибі!
Вирушати
Треба  до  своєї  хати.
 Вибачайте,-  князь  сказав  
Й  всіх  людей  своїх  зібрав.
 На  коней  вони  сідають...
 і  додому  приїзджають.  
Князь  Івана  похвалив.
 Своїм  радником  зробив.
 Сам  же  клопоту  не  має.    
Себе  жінкою  втішає.
 По  господарським  ділам
 Всим  завідує  Іван.

************


Так  за  роком  рік  проходить,
А  на  третій  -  сина  родить
 Князю  жіночка  його.  
Як  побачив  він  свого  
Спадкоємця  -  ну  радіти:
-  Чи  є  в  світі  кращі  діти,  
Як  оцей  синочок  мій,
 Хлопчик  любий,  дорогий?!

Це  княгиня  як  уздріла,  
Зразу  ж  близенько  підсіла.
 Князя  стала  обіймать
 і  давай  розпитувать:  
-  Як  вдалося  не  злякаться,
 За  випробування  взяться  
Й  справитися  з  тим  усім?
-  Добре,  мила,  розповім,-
Князь  розніжився,  сміється
 і  у  всьому  признається:  
-  Якби  Голик  не  поміг,
 Сам  нічого  би  не  зміг.


************

От  княгиня  розізлилась,  
До  Івана  заявилась,
 із-за  пояса  тут-  смик  –
Дістає  вона  рушник.  
І  зі  зла  ним  так  махнула,
 Що  Івана    розітнула
Надвоє,    немов  мечем,  
Ноги  впали.  А  плечем
Голик  стелю  пробиває,  
Аж  на  сім  миль  відлітає.
 Ледь  від  болю  не  завив:  
-  Що  ж  ти,  князю,  наробив?!  
Ти  ж  занапастив  і  себе!  
Говорив  я,  що  не  треба

 Жінці  зразу  довірять!  
Можна  ж  було  зачекать!..

************

От  лежить  Іван  безногий  
Біля  лісу,  край  дороги.  
Глядь  -  безрукий  чоловік  
Гонить  зайця  в  його  бік.  
Ізловчився  якось  Голик  –
Зайця  ухопив  за  ноги.  
Тут  безрукий  і  спитав:
-  Й  чий  же  тепер  заєць  став?
 -  Годі  і  надію  мати,
Зайця,  щоб  без  рук  впіймати,-
Каже  Голик.-  Я  ж  без  ніг
 Його  гнати  би  не  зміг.  
То  ж  нехай  же,  друже-брате,  
Ми  обидва  будем  мати  
На  цю  здобич  всі  права.
-  Що  ж,  я  згоден,-  той  кива.

************

Зайця  з'їли.  Побратались,
 і  блукать  у  світ  подались.  
Голик  в  возика  заліз,
А    безрукий  його  віз.  
Йдуть  собі  не  поспішають.
 В  якесь  царство  потрапляють.  
Тут  царівна  в  якусь  мить  
із  палацу  виїздить  
і  служницям  гроші  тика:
-  Віднесіть  оце  калікам.
-  Може  б  ти,  красо,  сама,  
Милостиню  подала?-
Голик  з  возика  питає.  



От  царівна  їх  вітає.  
Сама  гроші  їм  несе.
-  В  тебе  ,  якесь  горе  є?  
Невесела  і  сумна,  ти.  
Може  у  пригоді  стати  
Зможем,  як  розкажеш  ти  
Чим  тобі  допомогти?

************


Хоч  калікам  і  не  рівня,
Та  розплакалась  царівна.
До  палацу  повела  
і  усе  розповіла.  
Що  уже  чотири  ночі
Не  склепає  вона  очі.  
Внадивсь  кров  пить  лютий  звір  
Страхітливий  змій-вампір.
-  Як  в  палац  він  попадає?  
Дівчина  відповідає:
-  Через  комин  він  летить,
Як  уся  сторожа  спить.
-  Потребуєш  допомоги!-
I  безрукий,  і  безногий  
Стали  думать-міркувать,
 Як  вампіра  упіймать.

************

От  у  сінцях  притаїлись  
і  чекають.  Засвітилось
 Серед  ночі  раптом  все  –
До  царівни  змій  повзе.  
Тут  вона  кахикать  стала  –
Хлопцям  знаки  подавала.  
Затрусився  змій,  злякавсь,  
Під  перину  заховавсь.  
Хлопці  в  спальню  забігають  

і  на  змія  нападають.  
Той  руками  став  душить,  
А  другий  -  ногами  бить.
-  Годі  !-  змій  почав  волати,-
Більш  не  буду,  прилітати,
-  Що  ж,  тоді  нас  віднеси  
До  цілющої  води.
Є  одужати  надія.

************

Ухопилися  за  змія.
 До  криниці  той  приніс.
 -  Тримай  змія!  Сам  не  лізь!-
Крикнув  Голик  побратиму,-
Не  вірь  зміям  до  загину.
Зараз  я  у  воду  цю  
Суху  паличку  встромлю.

Тільки  палицю  встромляє  -
Аж  та  полум'ям  палає.
Знову  стали  змія  бить,
Доки  не  почав  просить:
-  Відпустіть  же  мене  хлопці!
Та  вода  в  другім  колодці.

Ті  взялись  перевірять.
Палка  стала  розцвітать.


************

Голик  -  стриб  в  криницю  прямо.
 Назад  виплив  вже  з  ногами.  
Потім  побратим  пірнав
 і  вже  нові  руки  мав.  
Коли  це  вони  уздріли,  
То  і  плакали,  й  раділи.  


Змія  кинули,  й  пішли,
Розпрощавшись,  хто  куди.


************


Не  роздумує  багато
Голик.
Йде  до  свого  брата.  
Його  в  полі  застає,
 Коли  той  свиней  пасе.
-  Не  послухав  мене  князь,  ти!  
Тепер  мусиш  свиней  пасти.  

Князь  Івана  упізнав
 і  у  ноги  йому  впав.
Став  Іван  розповідати
 Князю,  що  прийшлось  зазнати.
 Не  таїв  уже  й  того,  
Що  він  менший  брат  його.


************

Обнялись,  розцілувались.  
Разом  гнать  свиней  зібрались.
-  Тільки  тут  така  біда  –
Клятая  свиня  ота,
 Що  веде  перед,-  князь  каже,-
Дійде  до  воріт  і  ляже,  
Як  укопана  й  чека.  
Щоб  її  я  цілував.
-  Так  і  треба  тобі,  брате!  
Ще  й  сьогодні  цілувати  
Доведеться  ту  свиню.
Та  вже  завтра  припиню,-



Каже  Голик,-  цю  наругу,
Як  зроблю  я  добру  пугу.

************

Стадо  князь  під  двір  пригнав.
-  Он  мій  дурень  причвалав!-
Почала  змія  сміяться,
із  гостями  насміхаться,
Як  свиню  князь  цілував    ;
і  в  хлів  стадо  заганяв.

************

Буду  коноплю  смолити.
Тож,  давай,  все  те  неси  ти!-
Зразу  ж  до  комірника
Голик  князя  посила.
Все,  що  треба  було  взяти,
Не  зміг,  навіть,  князь  підняти.
Прийшлось  Голику  прийти
і  усе  те  віднести.
Потім  взявся  плести  пугу.
За  пів-ночі  пуд  до  пуду
Плів  коноплі  і  смолив.
Що  задумав  -  все  зробив.

************

Рано-вранці  повставали
 Й  стадо  в  поле  знов  погнали.
 -  Із  свинею  цього  дня
 Цілуватимуся  я,-
Каже  Голик.-
 -Ти  ж  бо,  брате,  
Будеш  знову  князювати.

Як  догнали  до  воріт,  
Свиня  стала  і  стоїть,

а  княгиня  із  зміями
Дошкуляє  вже  словами.
 Мов:  "Погляньте,  свинопас  
Буде  звеселяти  нас!".

************

Голик  пугу  розпускає
і  щосили  так  вдаряє
По  свині,  що  вибив  дух.  
Лиш  посипавсь  з  неї  пух.  
Як  на  зміїв  замахнеться  –
Ті    втікать  куди  прийдеться  .
Налякать  їх  добре  зміг.  
А  зміївна  тут  до  ніг
 Князю  впала  і  голосить,
 та  пощади  в  нього  просить:
-  Не  карай  мене  !  Прости!  
Не  почуєш  більше  ти  
Жодного  лихого  слова,
 Я  покірна  буду  знову.
Князь  повірив  і  простив,
Тай    спокійно  знов  зажив.


************

Жінка  свій  зміїний  норов
 Поміняла,і  вже  скоро
 Щастя  й  злагода  в  сім'ї  
Зігрівала  їх    в  житті.
Живуть  собі,  поживають  
і  Івана  поважають.
 І  до  самого  кінця
 Вихваляли  молодця.
 
         (1994)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273933
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 07.08.2011
автор: Віктор Ох