Так і живу…
Сніжком притрушу душу,
Бо серце схолодити мушу
Від вкрай пекельного вогню.
Як пес зализую всі рани:
Може боліти перестане –
Та, що люблю.
Вона в житті,
Така, як вітер віє…
Згорьована, невиправна повія,
Дволика бестія жалю.
Але красива до безтями:
Сирітка з Божими дарами,
Батьками втоплена в гріху.
Але вона моя – єдина.
Одна на віки Батьківщина
За для якої і живу.
О! Україно!
Україно!
Збагнути б доленьку твою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273948
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2011
автор: schasnyi