Одного разу темною нічкою
Виринув спогад білою стрічкою.
Згадалось усе що було.
Згадалось усе що пройшло.
А було кохання- те перше те чисте,
Що в спогад лягло як біле намисто.
Були й поцілунки - ті перші ті чисті,
І їх було стільки як перлів в намисті.
Були розставання і туга за милим
А потім...невже я насправді любила?
Це було, це пройшло
Пройшов і сум утрат
І радістьзнахідок і знов ота
Ота така проста любов.
Та вже не перша вже не чиста,
Розсипалось минулого намисто.
Кохання стало пристрасним і ніжним,
Цілунків стало більше як води,
Хотілось бути пристрасно і грішно,
Кохати його більше ніж завжди.
Це було, чи пройшло?
Ні! Не усе пройшло.
Кохання не пройшло
і не пройде ніколи!
Таке безмежне як Вкраїнське поле.
Я вірю що кохання не пройде ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273962
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2011
автор: Христина