Мій друже, вибач, що торкнувся
Твоєї долі лиш тепер,
Твій світ в кімнаті не замкнувся,
А тіло лиш у ній запер.
Стіні бетонній не спинити
Думок нестриманий політ,
Адже надію не убити, -
Завжди стояв на цьому світ.
Тримайся, друже, буде краще,
Ти переможеш біди всі,
Комусь буває ще і важче,
Та бачить Бог на небесі,
Бог милосердний добре знає,
Кому які вручить Хрести, -
Вагу на плечі накладає,
Яку хто зможе донести.
12.05.2005.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274026
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.08.2011
автор: Микола Верещака