Прийду до чистої води погомоніть з вербою,
Обнімаю ніжний стан, поділюсь журбою,
Опустила довгі віти, наче те волосся,
Знаєш ти, моя кохана, як мені жилося.
Відлітають в чисте небо мої журавлі,
Забирають прикрі сльози у своїм ключі,
Наче біль мою відчули, криком ожили,
Бачу доленьку погублю, душу відпусти!
Сяду поруч із вовками, пісню заведу,
Я на місяць зі братами голос обірву,
Лиш вони такі прекрасні знають, що було,
Пожаліють в щирій ласці, то не всім дано.
Мавка в гай десь заманила, прямо до води,
Як відчула, моя рідна, муку від біди,
Десь покликали русалки стати, як вони,
Та чарують, як у казці – крок ти свій зроби!
Так замучилась коханням - спокій віднайду.
Почекайте, мої милі, я до вас вже йду!
Білий одяг намочила, закриваю очі,
Крок вперед уже зробила, хай накриють ночі.
Залишається віночок плавати даремно,
Загорілись свічки в полі, як вже стало темно,
Зорі виклали сердечко – знак моєї муки,
Так не раз згасають долі від життя-розлуки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2011
автор: Galkka