Нові міста,дороги і вокзали,
Чужих очей морозяна блакить
Примарне щастя навпіл роз'єднали.
А ти вдавав,що наче й не болить...
А ти хотів не дихати минулим,
Забути все!У поспіху подій
Ми півжиття за ніч перегорнули,
Змахнули вниз,як паморозь із вій.
І знову осінь сипле листопадом...
Осінній бал-сумний осінній бал...
Найкращі дні лишилися позаду,
Вогким світанком дихає вокзал...
Ніщо в ту ніч фатальну не вціліло-
Розбилось все об мури кам'яні!..
Та хто ж повірить,крім листків зотлілих,
Як невимовно боляче мені?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274106
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 08.08.2011
автор: Наталя Данилюк