ВОРКУВАННЯ
Небокрай ранковий голубів
Барвами в озерному світанні…
На карнизі пара голубів
Зізнавалась в ніжному коханні.
Я їх воркувань не розумів,
Та душа ту мову відчувала –
Що там голуб п’янко шепотів,
І про що та пара воркувала.
Як же він до неї загравав
І крильми, і дзьобом, і очима,
Голову на груди ніжно клав
Й шепотів: “Моя зоря єдина.
Ти – мій неосяжний вічний світ,
Ти – моє кохання сизокриле,
Мій ласкавий волошковий цвіт,
Подих чистий мій і сонце миле…”
Вітер воркування нотував,
Все оте відтворюючи в книзі.
Голуб до голубки воркував
В ніжному коханні на карнизі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2011
автор: В. Гроз