***

Ти  неподілена  стоїш,
Зненацька  схоплена  за  руку,
В  бродінні  тиш.  –  Чи  чуєш,  
Як  повільно  відроджується  мить?!
Воскреслі  скреслі  горизонти
Зі  змовницьким  акордом-скрипом
Щось  недоладно
У  розперезані  забрала  крешуть  
Багрянцем  сонця,  що  заходить.
Чи  багряницею,  
Що  затікає  поза  комір  
На  раменах  ледь  округлих  
Планети,  чи  великої  калюжі.
---
Тепер  вже  обертаєшся  повільно:
Моментів  тисяч  clockwise,
Потім  –  over,  як  знову.
Чи  чуєш?  –  Сумуєш  як  сама.
Страшні  ж  бо  речі  вдіяла  ти  вчора.
Сьогодні  по  пробачення  ходила
Ген-ген  за  виднокрай,  що  повен  злості  
Виливав  на  тебе  за  щирість  цю  твою  
Затвердлосерду.
---
І  знову  йди!  Нестямна  головою
І  очі  сплющуй,  бачачи  зустрічних  –  
Похитана  побачиш  ти  багато  
Попереду.  Шукай  те,
---  
Що  як  щирість  гірко-терпке.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274291
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2011
автор: yevhen