Я сиджу на березі річки,
Промінь сонця в воді, наче стрічка,
Яскрава й пекуча, як вогонь твоїх очей.
І дерева шепочуть повільно,
Що я як та птаха – я вільна.
І немає навколо нікого, немає людей.
Я завжди була самотня,
Я завжди була одна.
Мої очі, мов безодня,
Моє серце, мов струна.
Мої думки заплутані й довгі,
Як тієї книги рядки,
Як Говерли схили пологі,
Як старого клубочка нитки…
Я сиджу і на небо дивлюся,
Мені б крила, і я в небо зірвуся.
Та тут мене тримають сильні пута земні.
В вишині десь далеко-далеко
Летять одинокі лелеки,
А я полечу вслід за ними, лише уві сні.
2008 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274357
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2011
автор: juliwinter