І буде день, і знову ніч,
І зрозумію, що кохання
Не в моїх силах відвернуть,
Від долі гіркого прощання.
Не повернути вже роки,
Які спливли в житті рікою,
Не повернути перемог,
Які простилися зі мною.
Подій вантаж–глибокий вир -
Сердешній рані сіро й їдко,
Малює в'яззю перехід
В минуле пам’ять моя швидко...
І на душі знов ставить слід,
Змочивши кров'ю старі рани,
Щоб доля зважуючи все,
Мене вела до свого Храму…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274438
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2011
автор: Раїса Гришина