Коли вітерець розвиває волосся,
Минуле вернеться!..а може здалося..
Це просто душа у мені відмерла,
Від болю у серці на місці завмерла.
Я почула мелодію наших ночей,
Мені не забути всіх тих ніжних речей,
Закрила я очі і пливу лиш туди,
Де образи спогадів не мають мети.
Проникне на щоки маленька сльозинка,
Перлиночка трісне, неначе лозинка,
Як ридають берези під боєм грози,
Так знов кровоточу лиш з твоєї вини.
І пісня лунає – минуле тривожить,
Неначе у каві хтось нагло ворожить,
Читають моменти стареньких сюжетів,
Закрита у клітку від вою кларнетів.
Неначе у іншому світі зосталась,
Ілюзій кохання вся штора порвалась,
Ізгоєм без долі себе називаю,
Бо більше за ноги тебе не тримаю.
Не зможу слідів на піску цілувати,
Лиш оди тобі я продовжу писати,
Нехай ти не знаєш, що я вже пропала,
Без ласки твоєї я відьмою стала!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274540
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.08.2011
автор: Galkka