Канон світил

Ліси  багаті  листям  зеленковим
І  сонця  спека  гори  покриває.
Минає  Час  і  голі  вже  діброви
Й  тепла  нема  уже  над  лісом,  плаєм.  

Минуть  чиїсь  життєві  кроки
У  сподіваннях  та  спокої  думок.
Хтось  в  прірву  упаде,  мов  через  вроки
І  висохне  в  пустелі  його  струмок.  

Скінчиться  й  ніч  у  помислах  Сьогодні,  
Лиш  не  кінцем,  а  Світанковим  світом.
Такий  канон,  ми  мовчки  на  це  згодні,
Та  Усміхом  вітаєм  зірок  і  сонця  Світло.

05.08.  15.44.  поїзд:  Тернопіль  -  Чортків.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274756
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2011
автор: Ярослав Дорожний