Прийшла й до мене тиха старість.
На серці - що на рані сіль.
Недбале слово – тиха прикрість,
Недбалий погляд – тихий біль.
Хоч тіло сохне, розум діє.
Є нетерпимість слухача
І бридкість, що уже не вміє
Спливти з очей його лиця.
Зневажливість, що серце крає,
Живцем вбиває без ножа.
Все це так болісно вдаряє –
Ридає зношена душа.
Поблажливість – ще гірша кари.
Прогнувся під ногами наст.
Невже так просто, не спитали
І відторгнули… Ми – баласт.
Життя кусочок, що остався,
Ще трохи радує мене.
Ніколи так не переймався,
Оберігаючи тебе.
Життя пройшло, як на долоні.
На ній вся лінія буття.
Я дякую за тебе долі,
Якою б старість не була.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274804
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.08.2011
автор: Г. Король