Її волосся розплітав світанок,
А в очі заглядало сонце.
Вона ніколи не любила ранок,
Але тепер постійно дивиться в віконце.
Її очі мають медовий колір,
Її щічки постійно бліді,
Її шию обіймає м’ятий комір,
А іноді вона говорить уві сні.
Та їй це зовсім неважливо,
Адже тепер вона має почуття.
Вони з’явились ненароком, наче злива,
Вона ж каже: «Мене кохають, кохаю я…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274853
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2011
автор: juliwinter