Так самотньо постіль часом замерзає,
Музика, свічі, вино...щастя зникає,
Лиш вітер в віконце тихенько завиє,
Фіранку шовкову він ніжно леліє.
Та місяць із неба підморгує знову,
Цвіркун десь співає на зорі казково,
У мене ж по щічкам збігає сльозинка,
Ну де ж забарилась моя половинка?
Подушку весь час у руках обнімаю,
Чи другу, що поруч, невпинно ласкаю,
Пусте твоє місце, та я все тримаю,
Можливо сьогодні прийдеш...я чекаю...
Примарою знову тебе намалюю,
Зігрію в долонях, зі страхом воюю,
Я з розуму, знаю, що зовсім зійшла,
Себе я в безодні загубила сама.
То сльози, то радість всі ночі тривожать,
Неначе проказа зі горем виводять,
Примара заманить на край до віконця,
Політ десь у небо так тягне до сонця.
Гальмівна сорочка чекає в палаті,
У неї вдягаюсь, неначе при святі,
Руками себе я тоді обіймаю,
Та очі закрила – тебе уявляю.
В уяві створила я малесенький світ,
Кохати безмежно дав мені ти обіт
В кімнаті,де поруч нікого немає,
Між нами любов,наче птах пролітає…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274913
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2011
автор: Galkka