Закрадається.
Потрохи закрадається
у серце й розум
Сумнів.
Залишається.
Потрохи залишається і
повністю зливається
З душею.
Навіщо?
Навіщо ходимо, костуром відбиваючи
бруківку?
Цураємось,
цураємось самих себе, зацькованих
навіки.
́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274931
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.08.2011
автор: Володимир Квітковський