Фортепіано чорне приходить лиш у снах,
Звучання його миле почують в небесах,
Де клавіші, як зебра і кожному своє,
У білих є кохання, у чорних смуток є.
Я мріяла писати, щоб музика жила,
Усе, що так тривожить у ноти принесла,
Комусь принесли б спокій, і душу зберегли,
Закрили б свої очі, до хмарок попливли.
Торкнуться мої пальці до істинних звучань,
Та душу лікувати, не хватить мені знань.
А може б мої твори припали до сердець,
Тоді в житті щасливий отримала б вінець.
Фортепіано, миле, пробач мене за те,
Що не змогла пізнати усе твоє святе,
Хотіла б дуже грати на клавішах твоїх,
І сльози виривати із слухачів своїх..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275087
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2011
автор: Galkka