Світанок вставав над землею,
Були ми щасливі й одні.
Ти мені дарував лілеї,
Кидав, їх, у човен мені.
А я, наче мавка, всміхалась,
Й манила рукою тебе.
У нашім коханні купалась,
Гонила від серця сумне.
Ти грів ніжне тіло і губи,
Несла нас ріка у човні.
А вітер радів і голубив,
Від щастя були ми хмільні.
В руках моїх ніжні лілеї,
Це пам'яті нашої дні.
Я так і не стала твоєю,
Лише зустрічаємось в сні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)