Чумацьким шляхом пожену тривоги
За три світи багряним табуном,
І там обабіч довгої дороги
Вкошу зірок я місяцем-серпом.
А потім скочу на загриву хмару:
У небі хмара – це надійний кінь.
Впряжу до неї ще таких же пару
Й помчусь на трійці, залишивши тінь.
Помчусь над містом, над його дахами,
Помчусь над краєм, де ліси й поля,
Помчусь за вітром з білими птахами,
Погляну зверху – все моя Земля.
Розсиплю зорі з висоти додолу –
Нехай бажання загадає люд,
Нехай зустріне долю світлочолу
Там, де між нами заховався блуд.
Ось так летів би і радів би світу
Чумацьким шляхом, де пройшли діди,
Де плід не зродить без простого цвіту,
Де сніг не в змозі замести сліди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275131
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.08.2011
автор: В. Гроз