Пелюстки спогадів летять в печальний вирій,
І пізні квіти без насіння – пустоцвіт…
Вітрами зморені, пожовкли літні мрії,
Їм не злетіти у небес широкий світ.
Дрімотний ранок розганяє сни-приблуди,
Кораблики майструє із сухих листків,
В струмки кидає їх, які течуть в нікуди –
В минуле не залишать по собі містків…
Вже літо бабине наткало павутиння,
Такого сивого й гіркотного, як дим.
І дні летять жалями-зграями невпинно…
Втікає літо… і втікає серце з ним…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275147
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2011
автор: Лілія Ніколаєнко