О, Господи, що є на Небі й на Землі і всюди,
Прийми вібрацію стрімку моїх емоцій,
Проханням, молитвою, чи ще як називають
Про світлу усмішку її, я Абсолют благаю.
А більше ще? Та ні, навряд. Я – маловір.
І логіка підказує мрійливу пустку сподівань.
Вона ж прийшла, мов з казки, як Ассоль,
У мене лиш в червоний колір фок-брамсель,
Бо інші – потемніли в штормі й буревії.
О, Господи, що є на морі і на суші, в висоті,
Позбав же смутку її простори, Землі дороги.
Прошу я щиро, нехай щасливою буде вона…
22.07. 21.42.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275198
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 15.08.2011
автор: Ярослав Дорожний