Кохання розпочало гру, на поле вивело гравців,
А я на лаві запасних, наче ловлю горобців.
Забув про мене і арбітр, свисток свій не пускає,
І жовту карточку давно з кишені не виймає.
Усе життя іде на полі, амури там сидять,
Ау, а місце є для мене? Невже не прилетять?
Сама собі одна розрада, за грою лиш дивлюсь,
Якщо не крикну, що я з вами, боюсь, що зажурюсь.
Ну як же вивести із гри, ну не ставати ж злою,
А може руку хтось зламав? Чи стукнувся ногою?
Я тут, позаду, я сиджу, завжди готова в бій,
Якщо залишусь я в офсайді, то не здійснити мрій.
У всіх героїв є фанати, у мене ж пустота,
Чомусь за спинами лишилась, при чом тут красота?
Про душу зовсім промовчу, її ніхто не бачить,
Ану, посуньтеся усі! Я Є і це щось значить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275201
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2011
автор: Galkka