Хіба тобі було замало світу,
Барвистих ранків,сонячних заграв,
Що ти мене,як квітку обігріту,
Колись в городці маминім зірвав?
І посадив у глечику квітчастім:
"Цвіти,любове,в затишку за склом!"
І я цвіла,не відаючи щастя,
Навік забувши променів тепло.
Хіба тобі вже струни не під силу,
І щем мелодій,ніжних і сумних,
Що ти мене,як пташку сизокрилу,
В самотній клітці мідній ув'язнив?
І попросив,всміхаючись невинно:
"Співай,відрадо,солодко мені!"
І я співала,втомлена пташина,
З грудей журливі сипала пісні.
Це все минеться в оберті хвилин...
Та чи збагнеш ти істину премудру:
Там,де є фальш,там виросте полин
І у гірчаву виллється отруту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275205
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2011
автор: Наталя Данилюк